Виховний захід на тему "Богдан Лепкий –син Золотого Поділля"

Богдан Лепкий –син Золотого Поділля

Святково прибраний зал. В центрі - портрет Богдана Лепкого обрамлений рушником. Справа відтворений робочий куток поета. Зліва - виставка творів Богдана Лепкого (можна залучити старшокласників).

Звучить легенька музика. На фоні музики вірш

^мТак повертаються сини"Борис Люшняк»

1 .Летіли журавлі у вирій

   Втікали від голодної зими,

   А Лепкий повернувся на Вкраїну, Щоб залишитись назавжди.

2.У провінціальному містечку Зростав юнак, поет, митець,

   Черпав науку в Бережанах, Наснагу брав з людських сердець.

3.Вернувся вчений і письменник, Професор знаний, патріот. Прийшов у нашу Україну

  Опісля страшних літ незгод.

4.Велику спадщину залишив

  Наш галичанський Тарас.

   Він вірив в вільну Україну

   Він вірив, вірив у цей час.

5.Я вперше стрівся з Богданом

   У грізні сталінські часи,

   Коли громили окупантів

   Вкраїни кращії сини.

6. "Мазепу" бабця зберігала

   В глибокій ямі у садку,

   І задля мене відкопала,

  И принесла внуку - школяру.

7.Вночі, з фіранками на вікнах, Читав при свічці і ридав,

   Як плюндрував москаль Батурин Невинних діток мордував.

8.Навіки вдячний я Богдану.

   За те, що вивів із пітьми,

  Навчив любити батьківщину,

  І закликав до боротьби.

9.Знов повернулись Журавлі.

  По лузі ходять молодому,

  Так повертаються сини

  З чужих країв до свого дому.

Музика голоснішає, виходить поет.

(одягнений в піджак, білу сорочку, широку краватку, з книжкою і пером в руках).

Поет.        Бережани - місто моїх дитячих мрій, хлоп'ячих літ, найкраще для мене місто в світі. Тут я ходив три роки до народної школи і вісім літ до гімназії, тут до вищої гімназії ходив і викладав мій батько, тут мій дідо, мамин батько, Михайло Глібовицький учився. А над старою гімназією, над церквою, над Руриськами, Гаєм, Сторожиськами й Звіринцем витав дух Маркіяна Шашкевича. То чомусь то, мені здавалося, що його славна "Русалка" виринула не із Дністра, лиш із Золотої Липи.

        Бережани, місто моїх літ молодечих, найкраще місто для мене у світі. Чи ви й для других такі гарні - не знаю...

            Знаю тільки що хто декілька літ прожив у ваших мурах, не забуває вас ніколи і в думках відвідує вас так радо, як я радо відвідати вас хочу!

(сідає за столик, замислюється).

Учитель. Похилився поет над минулим... Доторкнувся до споминів струн…

                Богдан Лепкий... Понад півстоліття не друкувалась чудова спадщина поета. Лепкий це постать першорядної ваги, непересічного таланту. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець... Без його творчості українська література була б неповною і збідненою.

Учитель. Батьківщина Богдана Лепкого - Поділля, край благословенний, багатий, овіяний легендами, піснями.

                А уособлювало це Поділля - маленький, мальовничий хутір - Кривеньке, біля села Крегулець, між містечками Гусятином і Копичинцями. Тут народився поет 9 листопада 1872 року. В родині сільського священика Сильвестра Лепкого. Дуже гарно описав рідний край Лепкий у вірші "Заспів".

ПОЕТ. Вірш "Заспів»

Колисав мою колиску Вітер рідного Поділля

І зливав на сонні вії Степового запах зілля.

Колисав мою колиску

 Звук підгірської трембіти, Що від неї зорі меркнуть

І росою плачуть квіти.

Колисав мою колиску Голос недалеких дзвонів,

І веселий спів весільний,

 І сумний плач похоронів.

Колисав мою колиску Крик неволеного люду

І так серце вколисався,

що до смерті не забуду.

( виходить)

Учитель. Батько Богдана був людиною освіченою і прогресивною. Закінчив Львівський університет, виступав з літературними творами під псевдонімом Марко Мурава.

Учитель. Богдан був першою дитиною в родині Сильвестра і Домни Лепких. Роки дитинства були безхмарними, та вже п'ятирічним хлопчиком пережив велике горе: раптом однієї ночі померли від дифтерії дві його молодші сестри і брат.

Перші уроки освіти і виховання майбутній письменник здобув у батьківському домі. Домашній учитель Богдана Дмитро Бахталовський знайомив його не тільки з основами шкільної науки, а й творами літератури. Завдяки цьому його учень знав багато віршів Тараса Шевченка.

Учитель: згодом, сім'я Лепких переїхала на Бережанщину. Читець: вірш "Бережани, ах які ви..."

Бережани, ах які

Гарні, ви, в зимі і в літі,

хоч і бідні, і малі,

 ви найкраще місто в світі.

Скільки літ я не блукав Морем, горами, світами,

А про вас не забував

И повертав до вас думками.

Бо чи є де другий Рай, Руриська, Хатки і Сілко?

 І чи пахне де так май,

Чи співає птахів стілько?

Як забути вас мені, Незабутні Бережани!

Де минули юні дні,

 Там повік душа остане!

Учитель. На Бережанщині сім'я Лепких оселилася в селі Поручин, а пізніше в с.Жуків, там зараз створено музей Богдана Лепкого. Навчався в Бережанській гімназії, закінчив в 1895 р. Львівський університет. Вчився у Віденській академії мистецтв. З 1895р. працював учителем Бережанської гімназії. А у 1899 р. переїжджає до Кракова, працює професором Ягелонського університету. З Краковом пов'язане майже все творче життя письменника, тут він згодом і помре.

Читець. Вірш "Чорний Краків"

           Чорний Краків...

            Чорні круки...

Ще хвилина - та й умру.                             ⁹

.. .Одвезіть мене у Жуків...

 Як надію - не журу.

 Одвезіть на Україну -

Ця ж земля мені чужа.

Там цвіте моя калина,

Там горить моя душа.

Там , де крил узяв я дужих,

Там, де гай шумить мені,

Там , де синя птаха тужить

Над могилою рідні.

Ще ж косити треба, жати,

Та ще сіялось колись...

 Як, кажіть, отут лежати,

Коли там - у хмарах - вись,

 І земля, і мати - в ранах,

 У кайданах, у ярмі...

Звір московський в Бережанах

Хлепче кров людську в тюрмі,

У ворота б'є німота -

Грюка чоботом ганьби.

Ні, не візьме в цуп дрімота,

Бо ж поети - не раби!

Не несіть мене до склепу,

Не кладіть мене в труну,

Я збудив свого Мазепу

Для борні. А не для сну. ...

Розженіть кривавих круків...

Журавлів летять  шнурки,

Завезіть мене у Жуків -Там я житиму віки.

Учитель. Осінні мелодії Лепкого увінчують його знамениті "Журавлі" твір, який народ узяв до своєї безсмертної пісенної спадщини.

Пісня. "Журавлі" сл. Богдана муз. Левка Лепких

                        Видиш брате мій, товаришу мій.

                        Відлітають синім шнурком журавлі у вирій.

 Кличуть кру, кру, кру…

 В чужині умру…

 Заки море перелечу

Крилонька зітру, крилонька зітру.

                     Мерехтить в очах, безконечний шлях,

                     Гине, гине в синіх хмарах, слід по журавлях.

Учитель. Такими журавлями бачили себе галичани, що покидали рідну Україну в неясній надії на кращу долю за океаном, і січові стрільці, що йшли боронити рідну землю від ворогів і кожна людина, проводжаючи ключі журавлині у вирій теж мимоволі прощається з весною і літом, з молодістю і життям...

Учитель. Лепкого, що волею обставин опинився поза рідним Поділлям, постійно тягнуло в рідні поля, ліси, села. В спогадах оживали рідні й милі серцю картини.

Поетичний образок по мотивах лірики Б. Лепкого.

Читці. Поет і Пісня!

(Пісня - дівчина з розпущеним волоссям і дрібним віночком на голові та довгій вишиваній сорочці).

Поет.

1. Вишневий сад, з ліщини пліт,
Біжить полем доріжка до гаю
Ах, як я рад в оцей мій світ
Вернути. Та чи верну? Не знаю.

2. Пригадалася осінь торішня,
Жовтим листом осипаний тин,
І прийшла ти до мене, як пісня,

З піднебесних безгрішних вершин

3.1 притулилась до смереки,

    І задивилась у далеке

    І через мряку у долині

    Вірлом пустила очі сині

    З верхів Олімпу до Голготи -Скажи дівчино, хто ти? хто ти?

4.Весни аромою пахнуть коси,

    З мармуру викуті ноги босі.

    А губи в тебе пурпурові,

    Мов ті малини у діброві,

    І тільки одіж: лати й лати... Скажи: звідкіля і чия ти?

Пісня.                 "Якщо цікав, то питайся зорі,

Питайся хвиль у синьому морі, Питайся вітру степового, Питайся Господа самого,

Не маю роду , ані хати,

Я називаюсь ПІСНЯ, брате".

Дам тобі передсмак небуття

І хвилину тихої задуми, Відірвуться мислі від життя

І полинуть, як осінні шуми…

Бачиш, як листя паде?

Поет. Осінь іде.

Пісня. Чуєш той шелест і шум?

Поет. Смертельний сум.

Пісня. З півночі вітер летить.

Поет. Квіти в'ялить.

Пісня. Голови хилять к землі.

Поет. Плачуть в імлі.

Пісня. Плачуть, що сонця нема,

Поет. Що йде зима.

Пісня. Плачуть, а листя паде -

Поет. Осінь іде.

Пісня. Прийде вона і на нас .

Поет. Всьому свій час.

Пісня. Прийде вона і на нас –

             Всьому свій час.

Учитель . У наше життя Богдан Лепкий увійшов як Син Золотого Поділля, який понад усе любив свою землю.

Людині дано два життя:

Одне земне,його прожити треба.

В нім світлі мрії майбуття

І простір весь – аж від землі до неба.

Друге життя у пам яті людей.

Яку ти залишаєш після себе.

Оце життя вже треба заслужить ,

Щоб хтось жалів і споминав про тебе

    ( Б.Лепкий)

Підготувала: Галина Михальчук, методист з початкового навчання Бережанського районного методичного кабінету,

                       Тернопільської області